клинцювати —
клинцюва́ти дієслово недоконаного і доконаного виду
Орфографічний словник української мови
клинцювати —
див. різати; рубати
Словник синонімів Вусика
клинцювати —
-юю, -юєш, недок. і док., перех. 1》 Забивати клин (у 1 знач.) у середину чогось. Клинцювати самопали. 2》 Забивати клинці (кілочки) в стіну з обох боків, підготовляючи її для обмазування глиною.
Великий тлумачний словник сучасної мови
клинцювати —
КЛИНЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док., що. 1. Забивати клин (у 1 знач.) усередину чогось, між чимсь. Сталеві обухи сокир клинцювали клиння із розчепіреними голівками (із журн.); – Чому, діду, ви казали, що ми цю вербу не розколемо?...
Словник української мови у 20 томах
клинцювати —
КЛИНЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док., перех. 1. Забивати клин (у 1 знач.) у середину чогось. Клинцювати самопали. 2. Забивати клинці (кілочки) в стіну з обох боків, підготовляючи її для обмазування глиною.
Словник української мови в 11 томах
клинцювати —
Клинцювати, -цюю, -єш гл. 1) Забивать клинъ. Харьк. г. 2) Набивать стѣну для обмазки глиной. Чуб. VII. 380.
Словник української мови Грінченка