клинцювати

Клинцювати, -цюю, -єш

гл.

1) Забивать клинъ. Харьк. г.

2) Набивать стѣну для обмазки глиной. Чуб. VII. 380.

Значення в інших словниках

1. клинцювати — клинцюва́ти дієслово недоконаного і доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. клинцювати — див. різати; рубати  Словник синонімів Вусика
3. клинцювати — -юю, -юєш, недок. і док., перех. 1》 Забивати клин (у 1 знач.) у середину чогось. Клинцювати самопали. 2》 Забивати клинці (кілочки) в стіну з обох боків, підготовляючи її для обмазування глиною.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. клинцювати — КЛИНЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док., що. 1. Забивати клин (у 1 знач.) усередину чогось, між чимсь. Сталеві обухи сокир клинцювали клиння із розчепіреними голівками (із журн.); – Чому, діду, ви казали, що ми цю вербу не розколемо?...  Словник української мови у 20 томах
5. клинцювати — Клинцюва́ти, -цю́ю, -цю́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. клинцювати — КЛИНЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док., перех. 1. Забивати клин (у 1 знач.) у середину чогось. Клинцювати самопали. 2. Забивати клинці (кілочки) в стіну з обох боків, підготовляючи її для обмазування глиною.  Словник української мови в 11 томах