клинцювання

Клинцюва́ння, -ня

с. Клинышки, забитые въ стѣну передъ обмазкой ея, клинцовка. Глина по стінах давно облупилась, стирчало саме клинцювання. Г. Барв. 19.

Значення в інших словниках

1. клинцювання — клинцюва́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. клинцювання — -я, с. 1》 Дія за знач. клинцювати. 2》 збірн. Клинці (кілочки), забиті в стіну (з обох боків) перед обмазуванням її глиною.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клинцювання — КЛИНЦЮВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. клинцюва́ти. При використанні колотого каменю проводять ретельне клинцювання й осаджують бруківку легким трамбуванням (із журн.). 2. збірн. Клинці (кілочки), забиті в стіну (з обох боків) перед обмазуванням її глиною.  Словник української мови у 20 томах
4. клинцювання — КЛИНЦЮВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. клинцюва́ти. Подекуди клинцювання заміняють одранкуванням стін або діагональним обшиванням комишу тонкими рейками (Колг. Укр., 10, 1958, 12). 2. збірн.  Словник української мови в 11 томах