клинцювання

КЛИНЦЮВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. клинцюва́ти.

Подекуди клинцювання заміняють одранкуванням стін або діагональним обшиванням комишу тонкими рейками (Колг. Укр., 10, 1958, 12).

2. збірн. Клинці (кілочки), забиті в стіну (з обох боків) перед обмазуванням її глиною.

Глина по стінах давно облупилась, стирчало саме клинцювання (Барв., Опов.., 1902, 19).

Значення в інших словниках

1. клинцювання — клинцюва́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. клинцювання — -я, с. 1》 Дія за знач. клинцювати. 2》 збірн. Клинці (кілочки), забиті в стіну (з обох боків) перед обмазуванням її глиною.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клинцювання — КЛИНЦЮВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. клинцюва́ти. При використанні колотого каменю проводять ретельне клинцювання й осаджують бруківку легким трамбуванням (із журн.). 2. збірн. Клинці (кілочки), забиті в стіну (з обох боків) перед обмазуванням її глиною.  Словник української мови у 20 томах
4. клинцювання — Клинцюва́ння, -ня с. Клинышки, забитые въ стѣну передъ обмазкой ея, клинцовка. Глина по стінах давно облупилась, стирчало саме клинцювання. Г. Барв. 19.  Словник української мови Грінченка