клинцьований
КЛИНЦЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до клинцюва́ти;
// У знач. прикм.
Зруб чи каркас, заповнений деревом, обмазують глиною по клинцьованій поверхні (Жилий буд. колгоспника, 1956, 173).
Словник української мови (СУМ-11)КЛИНЦЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до клинцюва́ти;
// У знач. прикм.
Зруб чи каркас, заповнений деревом, обмазують глиною по клинцьованій поверхні (Жилий буд. колгоспника, 1956, 173).
Словник української мови (СУМ-11)