клинуватий

КЛИНУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що клиноподі́бний.

Фрол — маленький, кволий дідок з клинуватою борідкою та відірваною лівою ніздрею (Шол., Підн. цілина, перекл. за ред. Хуторяна, 1940, 62).

Значення в інших словниках

1. клинуватий — сов. клиноподібний; клинкуватий, клинцюватий, клинчастий.  Словник синонімів Караванського
2. клинуватий — -а, -е. Те саме, що клиноподібний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клинуватий — КЛИНУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що клиноподі́бний. Бачу тільки китицю з пір'я, під нею могутній ніс і звислу по комірі чорну, як смола, клинувату бороду (І. Франко); Рот супутника нагадував літеру “V”, верхня губа була клинуватою (із журн.  Словник української мови у 20 томах
4. клинуватий — Клинува́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. клинуватий — Клинува́тий, -а, -е 1) Клинообразный. 2) Человѣкъ съ однимъ ядромъ. Черк. у.  Словник української мови Грінченка