клинуватий
КЛИНУВА́ТИЙ, а, е.
Те саме, що клиноподі́бний.
Бачу тільки китицю з пір'я, під нею могутній ніс і звислу по комірі чорну, як смола, клинувату бороду (І. Франко);
Рот супутника нагадував літеру “V”, верхня губа була клинуватою (із журн.);
Під нижньою частиною кожної ланки лишалася клинувата щілина (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)