клиночок
КЛИНО́ЧОК, чка, ч.
Те саме, що кли́не́ць.
– Дійшли ми до того місця, де лиха мати надала ляшкові рубати дерево, дивимось, надрубаний клиночок і сокира біля його [нього] лежить (О. Стороженко);
А придивившись, можна було вздрiти маленький кiтлик, майже непримiтний, котрий висiв на клиночку (І. Малкович);
Руденька рідка борідка розділялася на два довгі клиночки (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)