клинуватий —
сов. клиноподібний; клинкуватий, клинцюватий, клинчастий.
Словник синонімів Караванського
клинуватий —
-а, -е. Те саме, що клиноподібний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
клинуватий —
КЛИНУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що клиноподі́бний. Бачу тільки китицю з пір'я, під нею могутній ніс і звислу по комірі чорну, як смола, клинувату бороду (І. Франко); Рот супутника нагадував літеру “V”, верхня губа була клинуватою (із журн.
Словник української мови у 20 томах
клинуватий —
Клинува́тий, -та, -те
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
клинуватий —
КЛИНУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що клиноподі́бний. Фрол — маленький, кволий дідок з клинуватою борідкою та відірваною лівою ніздрею (Шол., Підн. цілина, перекл. за ред. Хуторяна, 1940, 62).
Словник української мови в 11 томах