клинцьований
КЛИНЦЬО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до клинцюва́ти.
Зруб чи каркас, заповнений деревом, обмазували глиною по клинцьованій поверхні (з наук.-попул. літ.);
На клинцьовані стіни накидали глину, змішану з половою, білили крейдою або фарбували жовтою глиною (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)