клинцьований
КЛИНЦЬО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до клинцюва́ти.
Зруб чи каркас, заповнений деревом, обмазували глиною по клинцьованій поверхні (з наук.-попул. літ.);
На клинцьовані стіни накидали глину, змішану з половою, білили крейдою або фарбували жовтою глиною (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клинцьований — клинцьо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- клинцьований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до клинцювати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клинцьований — Клинцьо́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- клинцьований — КЛИНЦЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до клинцюва́ти; // У знач. прикм. Зруб чи каркас, заповнений деревом, обмазують глиною по клинцьованій поверхні (Жилий буд. колгоспника, 1956, 173). Словник української мови в 11 томах