клинцювання
КЛИНЦЮВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. клинцюва́ти.
При використанні колотого каменю проводять ретельне клинцювання й осаджують бруківку легким трамбуванням (із журн.).
2. збірн. Клинці (кілочки), забиті в стіну (з обох боків) перед обмазуванням її глиною.
Глина по стінах давно облупилась, стирчало саме клинцювання (Ганна Барвінок).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клинцювання — клинцюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- клинцювання — -я, с. 1》 Дія за знач. клинцювати. 2》 збірн. Клинці (кілочки), забиті в стіну (з обох боків) перед обмазуванням її глиною. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клинцювання — КЛИНЦЮВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. клинцюва́ти. Подекуди клинцювання заміняють одранкуванням стін або діагональним обшиванням комишу тонкими рейками (Колг. Укр., 10, 1958, 12). 2. збірн. Словник української мови в 11 томах
- клинцювання — Клинцюва́ння, -ня с. Клинышки, забитые въ стѣну передъ обмазкой ея, клинцовка. Глина по стінах давно облупилась, стирчало саме клинцювання. Г. Барв. 19. Словник української мови Грінченка