1. Великий тлумачний словник сучасної мови

клинцьований

клинцьо́ваний

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до клинцювати.

|| у знач. прикм.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клинцьований — клинцьо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. клинцьований — КЛИНЦЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до клинцюва́ти. Зруб чи каркас, заповнений деревом, обмазували глиною по клинцьованій поверхні (з наук.-попул. літ.); На клинцьовані стіни накидали глину, змішану з половою, білили крейдою або фарбували жовтою глиною (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  3. клинцьований — Клинцьо́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. клинцьований — КЛИНЦЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до клинцюва́ти; // У знач. прикм. Зруб чи каркас, заповнений деревом, обмазують глиною по клинцьованій поверхні (Жилий буд. колгоспника, 1956, 173). Словник української мови в 11 томах