1. Словник української мови в 11 томах

клинцьований

КЛИНЦЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до клинцюва́ти;

// У знач. прикм.

Зруб чи каркас, заповнений деревом, обмазують глиною по клинцьованій поверхні (Жилий буд. колгоспника, 1956, 173).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клинцьований — клинцьо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. клинцьований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до клинцювати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клинцьований — КЛИНЦЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до клинцюва́ти. Зруб чи каркас, заповнений деревом, обмазували глиною по клинцьованій поверхні (з наук.-попул. літ.); На клинцьовані стіни накидали глину, змішану з половою, білили крейдою або фарбували жовтою глиною (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  4. клинцьований — Клинцьо́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)