ключка —
-и, ж. 1》 Дерев'яний або металевий гак із довгим держаком для діставання, витягування чогось. || Металевий прут із загнутим кінцем для вимішування чого-небудь. 2》 Забитий у стіну кілочок або гачок для вішання одягу тощо. 3》 спорт.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ключка —
Гачок, гак, гачник
Словник чужослів Павло Штепа
ключка —
КЛЮ́ЧКА, и, ж. 1. Дерев'яний або металевий гак із довгим держаком для діставання, витягування і т. ін. чогось. Завітрена, запечена жінка в холодну гущину вгрузла, одтягла коноплі з краю ..
Словник української мови у 20 томах
ключка —
клю́чка: ◊ знайти́ собі́ клю́чку посваритися (ср, ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
ключка —
ВІ́ШАЛКА (поличка чи стояк з дерев'яними чи металевими стрижнями для вішання одягу або окремий забитий в стінку стрижень), ВІША́К рідше, ВІ́ШАЛО діал.; ШАРА́ГИ діал. (такий стояк); КІЛО́К, КЛЮ́ЧКА, ГАЧО́К, ГАК (окремий такий стрижень). Старий..
Словник синонімів української мови
ключка —
КЛЮ́ЧКА, и, ж, 1. Дерев’яний або металевий гак із довгим держаком для діставання, витягування чогось. Завітрена, запечена жінка в холодну гущину вгрузла, одтягла коноплі з краю.. Діставала, тягла ключкою прикидані землею горстки, викидала на берег (Горд.
Словник української мови в 11 томах
ключка —
Ключка, -ки ж. 1) Крюкъ. 2) Деревянный крюкъ, употребляемый для подвѣшиванія чего-либо, напр., дѣтской люльки, ведра (двѣ ключки висятъ на веревкахъ на каждомъ концѣ коромысла) и пр. Чуб. VII. 384. Гол. Од. 61.
Словник української мови Грінченка