ключка
клю́чка
-и, ж.
1》 Дерев'яний або металевий гак із довгим держаком для діставання, витягування чогось.
|| Металевий прут із загнутим кінцем для вимішування чого-небудь.
2》 Забитий у стіну кілочок або гачок для вішання одягу тощо.
3》 спорт. Палиця з загнутим кінцем, пристосована для гри в хокей.
4》 діал. Паросток.
Великий тлумачний словник сучасної української мови