клятьба —
-и, ж. 1》 Осуд, супроводжуваний зловісним пророкуванням, побажанням; прокляття. 2》 Те саме, що присяга.
Великий тлумачний словник сучасної мови
клятьба —
КЛЯТЬБА́, и́, ж. 1. Осуд, супроводжуваний зловісним пророкуванням, недобрим побажанням; прокляття (у 1 знач.). [Мотря:] Хай клятьба, гнів і неблагословення. І з ними я кохатиму, й без них! (Л.
Словник української мови у 20 томах
клятьба —
КЛЯТЬБА́, и́, ж. 1. Осуд, супроводжуваний зловісним пророкуванням, побажанням; прокляття. Ті, що його [злодія] тримають, клянуть усіми клятьбами (Черемш., Тв., 1960, 76); Раптом з-поза штабелів почувся жіночий крик, клятьба, лайка (Мур., Бук.
Словник української мови в 11 томах
клятьба —
Клятьба́, -би ж. 1) Проклятіе. Слухайте, панове-молодці, як то жіноцька клятьба дурно йде. ЗОЮР. І. 217. 2) Заклятіе. Як німа клятьба, то візьмеш скарб, а то, кажуть, ні. Канев. у.
Словник української мови Грінченка