князь —
-я, ч. 1》 іст. Голова роду, племені або союзу племен, що звичайно стояв на чолі військової дружини, а з розвитком феодалізму – вождь війська та правитель князівства. 2》 У деяких країнах (у Росії з 18 ст.) – спадковий або дарований царем (королем) титул.
Великий тлумачний словник сучасної мови
князь —
КНЯЗЬ, я, ч. 1. іст. Голова роду, племені або союзу племен, що звичайно стояв на чолі військової дружини, а з розвитком феодалізму – правитель князівства. – Вітрило-вітре мій єдиний, .. Нащо на дужому крилі ..
Словник української мови у 20 томах
князь —
1. у слов'янських народів спершу воєначальник племені, союзу племен, військової дружини, згодом правитель державного утворення — князівства; влада зосереджувалась у певній родині — династії; київські к. як старші в род, мали титул вел.
Універсальний словник-енциклопедія
князь —
цар (князь) тьми. Чорт. (Єпископ:) Ми кесаря шануємо і владу, не повстаєм ні слово, ані ділом супроти них, а тільки князю тьми ні жертви, ні поклонів не даємо (Леся Українка).
Фразеологічний словник української мови
князь —
НАРЕЧЕ́НИЙ (чоловік стосовно до жінки, з якою має одружитися), ЖЕНИ́Х, СУ́ДЖЕНИЙ фольк.; МОЛОДИ́Й, МОЛОДИ́К рідше, КНЯЗЬ фольк. (під час весілля); СВА́ТАЧ розм. (той, хто сватається). Весільним столом котився сміх..
Словник синонімів української мови
князь —
КНЯЗЬ, я, ч. 1. іст. Голова роду, племені або союзу племен, що звичайно стояв на чолі військової дружини, а з розвитком феодалізму — вождь війська та правитель князівства. — Вітрило-вітре мій єдиний, ..Нащо на дужому крилі..
Словник української мови в 11 томах