коворот —
ко́ворот 1 іменник чоловічого роду ворота арх. ко́ворот 2 іменник чоловічого роду коловорот діал.
Орфографічний словник української мови
коворот —
I -а, ч., заст. Ворота, якими перекривали вихідні вулиці села для охорони посівів від свійських тварин. II -а, ч., діал. Коловорот (див. коловорот II).
Великий тлумачний словник сучасної мови
коворот —
КО́ВОРОТ¹, а, ч., заст. Ворота, якими перекривали вихідні вулиці села для охорони посівів від свійських тварин. З поля череда вертає, і десь у ковороті затихає пастухова сопілка (В. Кучер). КО́ВОРОТ², а, ч., діал. Коловорот (див. ко́ло́ворот¹). Біля колодязя – коворот з ланцюгом (із журн.).
Словник української мови у 20 томах
коворот —
ВОРО́ТА, БРА́МА, ВРАТА́ заст. уроч., ВОРІ́ТТЯ діал.; КО́ВО́РОТ заст., КО́ЛО́ВОРОТ заст. (ворота на вихідних вулицях села). Зінька побігла ворота відчиняти (А.
Словник синонімів української мови
коворот —
КО́ВОРОТ¹, а, ч., заст. Ворота, якими перекривали вихідні вулиці села для охорони посівів від свійських тварин. З поля череда вертав, і десь у повороті затихає пастухова сопілка (Кучер, Зол. руки, 1948, 105). КО́ВОРОТ², а, ч., діал. Коловорот ( див. коловорот²).
Словник української мови в 11 томах
коворот —
Ко́ворот, -ту м. 1) Коловоротъ. Язик як на ковороті гуляє. Ном. № 12972. 2) Ворота, которыми запираются выходным улицы изъ села для охраненія полей отъ домашнихъ животныхъ. КС. 1893. V. 275. Рудч. Ск. ІІ. 171.
Словник української мови Грінченка