ковтун —
-а, ч. 1》 Жмут збитого волосся, вовни, шерсті. 2》 мед., вет. Хвороба шкіри в людей на голові та в коней під гривою, за якої волосся сплутується й злипається.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ковтун —
КОВТУ́Н, а́, ч. 1. Жмут збитого, склеєного, забрудненого волосся, вовни, шерсті і т. ін. І довгі коси в реп'яхах О поли бились в ковтунах (Т.
Словник української мови у 20 томах
ковтун —
ковтун (ко́лтун) 1. іст. міщанин 2. знев. людина з передмістя, яка вважає себе міщанином: То самі ковтуни (Франко)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
ковтун —
КОВТУ́Н (жмут збитого волосся, вовни тощо), КОВТЯ́К (КОВТЯ́Х) розм., КОВТО́К діал. І довгі коси в реп'яхах О поли бились в ковтунах (Т. Шевченко); Благенька борідка, як присушений вишарець, збивалася в порижілі ковтяки (І. Ле); Диви, які ковтяхи он на собаці (Словник Б. Грінченка).
Словник синонімів української мови
ковтун —
КОВТУ́Н, а, ч. 1. Жмут збитого волосся, вовни, шерсті. І довгі коси в реп’яхах О поли бились в ковтунах (Шевч., І, 1951, 361); Матрос.. помацав голову.. На маківці ковтун чуба злипся і зашкаруб (Мик.
Словник української мови в 11 томах
ковтун —
Ковтун, -на м. 1) Медиц. Колтунъ, Plica polonica. Лучче відразу ковтун з голови збути. Ном. № 4285. І довгі коси в реп'яхах о поли бились в ковтунах. Шевч. 340. 2) Вообще сбившіеся въ комья волосы. 3) Комокъ овечьей шерсти, попадающійся при разбираніи ея для чесанія. Вас. 152.
Словник української мови Грінченка