колода —
коло́да 1 іменник жіночого роду стовбур коло́да 2 іменник жіночого роду комплект карт
Орфографічний словник української мови
колода —
Коло́да. Перепона. Вони собі так уклали, що “Союз” мав “розвалити ся“, або бодай зі зміненими статутами змінити назву, щоб по нім, по тій “гнилій колоді, з якої хісна нема, по тій рудері з кацапськими основами, з лихою славою” (22. ХІ.
Українська літературна мова на Буковині
колода —
див. вулик; дровітня
Словник синонімів Вусика
колода —
I -и, ж. 1》 Стовбур зрубаного дерева, очищений від гілля. || Обрубок товстої деревини, пристосований для різних потреб (у селянських господарствах, на кустарних промислах і т. ін.). || перен., лайл. Про неповоротку, незграбну або тупу, нечулу людину.
Великий тлумачний словник сучасної мови
колода —
КОЛО́ДА¹, и, ж. 1. Стовбур зрубаного дерева, очищений від гілля. Він бачив уже валку саней з колодами, брусами, повні лубки червоної цегли (М. Коцюбинський); Стали зв'язувать плоти .. з колод, лози й снопів (П.
Словник української мови у 20 томах
колода —
И, ж. 1. Неповоротка дівчина. Вона колода: ні грації, ні стрункості, ні тим більше легкості. 2. Дівчина без фігури, вайлувата. Та вона колода — на що там дивитись?
Словник сучасного українського сленгу
колода —
(-и) ж.; мол. Фриґідна жінка. [Генерал Власов:] Совсєм нє в кайф їбать таку колоду / Бєзчувствєнну! (Л. Подерв'янський, Герой нашого часу). ПСУМС, 35.
Словник жарґонної лексики української мови
колода —
Міра сипучих тіл різного об'єму залежно від місцевості; львівська колода дорівнювала 532 польським фунтам або 8 півміркам
Словник застарілих та маловживаних слів
колода —
вали́ти че́рез пень коло́ду. Робити що-небудь недбало, незграбно, без належного старання та вміння. Дарма колоду через пень валити (Укр.. присл..). че́рез пень-коло́ду. Абияк, не так як треба.
Фразеологічний словник української мови
колода —
ВУ́ЛИК (спеціально виготовлене з дощок житло для бджіл), У́ЛИК розм., ВУ́ЛІЙ (У́ЛІЙ) діал.; ДУПЛЯ́НКА, КОЛО́ДА, КОЛО́ДКА, ПЕНЬ діал. (таке житло, видовбане з колоди).
Словник синонімів української мови
колода —
КОЛО́ДА¹, и, ж. 1. Стовбур зрубаного дерева, очищений від гілля. Він бачив уже валку саней з колодами, брусами, повні лубки червоної цегли (Коцюб., II, 1955, 34); Стали зв’язувать плоти.. з колод, лози й снопів (Тич., II, 1957, 181); *Образно.
Словник української мови в 11 томах
колода —
Відчищений від гілок стовбур зрубаного дерева з відрізаною верхівкою. Добре висушена коротка і довга товста деревина широко вживалась з найдавніших часів у будівництві. Прийнято відрізняти т. зв.: ~ випускна — дерев'яний кронштейн.
Архітектура і монументальне мистецтво
колода —
Колода, -ди ж. 1) Колода, бревно. Чи на полі під копою сина забавляє, чи в діброві з під колоди вовка виглядає. Шевч. 77. На колоді сиділи музики з скрипками, цимбалами. Левиц. І. 15. 2) см. реваш. Шух. І. 209. 3) Составная часть п'ял. Шух. І. 254. см.
Словник української мови Грінченка