колода
коло́да
I -и, ж.
1》 Стовбур зрубаного дерева, очищений від гілля.
|| Обрубок товстої деревини, пристосований для різних потреб (у селянських господарствах, на кустарних промислах і т. ін.).
|| перен., лайл. Про неповоротку, незграбну або тупу, нечулу людину.
Через пень колоду — як-небудь, недбало, повільно, невміло.
2》 Обрубок товстої деревини з видовбаною серединою, що його використовують як вулик, човен, ночви і т. ін.
3》 іст. Те саме, що колодка 6).
II -и, ж.
Комплект гральних карт.
Великий тлумачний словник сучасної української мови