колодій —
-ю, ч. Густий клейкий розчин нітратів клітковини на ефірі та спирті, з випаровуванням яких утворюється тонка прозора плівка; використовується в медицині, фотографуванні й т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
колодій —
КОЛОДІ́Й¹, я́, ч., діал. Те саме, що колода́ч. Ся поясина з ножем колодієм у піхві була єдиним скарбом і маєтком Остаповим... (Ганна Барвінок); Надвечір Катерина вертала з лісу, куди ходила по суховій.
Словник української мови у 20 томах
колодій —
коло́дій (від грец. κολλώδης – клейкий, в’язкий) спиртово-ефірний розчин нітроцелюлози; безбарвна прозора або жовтувата рідина з запахом ефіру. Застосовують у медицині, хімії.
Словник іншомовних слів Мельничука
колодій —
КОЛО́ДІЙ, ю, ч. Густий клейкий розчин клітковини на ефірі та спирті, при випаровуванні яких утворюється тонка прозора плівка; використовується в медицині, фотографуванні і т. ін. При наявності видимих порушень її [шкіри] цілості..
Словник української мови в 11 томах
колодій —
Колодій, -дія м. 1) Колесникъ. Левч. Ходи, ходи, колодію, зо мнов ночувати. Гол. II. 470. 2) = колодач. Я йому такого колодія викував, що хоч куди. Хата, 122. 8) Понедѣльникъ сырной недѣли, когда привязываютъ коло́дку 2. Ном. № 528. справляти колодія́.
Словник української мови Грінченка