колодій

Колодій, -дія

м.

1) Колесникъ. Левч. Ходи, ходи, колодію, зо мнов ночувати. Гол. II. 470.

2) = колодач. Я йому такого колодія викував, що хоч куди. Хата, 122.

8) Понедѣльникъ сырной недѣли, когда привязываютъ коло́дку 2. Ном. № 528. справляти колодія́. Пировать, выпивать на деньги, полученныя какъ выкупъ отъ коло́дки. О. 1861. X. Свидн. 62.

Значення в інших словниках

1. Колодій — Колоді́й прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
2. колодій — див. ніж  Словник синонімів Вусика
3. колодій — -ю, ч. Густий клейкий розчин нітратів клітковини на ефірі та спирті, з випаровуванням яких утворюється тонка прозора плівка; використовується в медицині, фотографуванні й т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. колодій — КОЛОДІ́Й¹, я́, ч., діал. Те саме, що колода́ч. Ся поясина з ножем колодієм у піхві була єдиним скарбом і маєтком Остаповим... (Ганна Барвінок); Надвечір Катерина вертала з лісу, куди ходила по суховій.  Словник української мови у 20 томах
5. колодій — коло́дій (від грец. κολλώδης – клейкий, в’язкий) спиртово-ефірний розчин нітроцелюлози; безбарвна прозора або жовтувата рідина з запахом ефіру. Застосовують у медицині, хімії.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. колодій — Колоді́й, -дія́, -діє́ві; -дії́, -дії́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. колодій — КОЛО́ДІЙ, ю, ч. Густий клейкий розчин клітковини на ефірі та спирті, при випаровуванні яких утворюється тонка прозора плівка; використовується в медицині, фотографуванні і т. ін. При наявності видимих порушень її [шкіри] цілості..  Словник української мови в 11 томах