колокіл

Колокіл, -ко́лу

м.

1) Колоколъ. Он чия ж тут беседа тут вечеряє весела? Бийте коли, все колоколи, колоколи кованії у нас гості проханії. ХС. VII. 425.

2) Звонокъ на шеѣ коровы, козы. Вх. Зн. 27. ум. колокілок.

Значення в інших словниках

1. колокіл — моск. дзвін  Словник чужослів Павло Штепа