комета —
коме́та іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
комета —
Хвостата зірка, зірка з деркачем.
Словник синонімів Караванського
комета —
-и, ж. 1》 Небесне тіло, що має яскраве ядро й туманну оболонку, від якої тягнеться довга смуга світла, що нагадує хвіст. 2》 Невелике пасажирське судно на підводних крилах.
Великий тлумачний словник сучасної мови
комета —
Мітла (зоряна)
Словник чужослів Павло Штепа
комета —
КОМЕ́ТА, и, ж. Небесне тіло, що рухається навколо Сонця по витягнутій орбіті; має яскраве ядро в оточенні туманної оболонки, від якої тягнеться довга смуга світла, так званий хвіст.
Словник української мови у 20 томах
комета —
коме́та (грец. κομήτης, букв. – волохатий, від κόμη – волосся) тіло Сонячної системи, що має вигляд туманної світлої плями з яскравою частиною (головою) й хвостом. Розміри К. величезні (можуть досягати сотень мільйонів кілометрів), а маси малі (одна мільярдна частка маси Землі й менше).
Словник іншомовних слів Мельничука
комета —
Дрібне небесне льодово-пилове тіло, що рухається навколо Сонця по видовженій еліптичній орбіті; складається з ядра і газопилової оболонки (хвоста)...
Універсальний словник-енциклопедія
комета —
КОМЕ́ТА, и, ж. Небесне тіло, що має яскраве ядро й туманну оболонку, від якої тягнеться довга смуга світла, що нагадує хвіст. Крім зір, на небі спостерігаються хвостаті тіла — комети (Курс заг. геол., 1947, 14).
Словник української мови в 11 томах
комета —
Коме́та, -ти ж. Комета. Є зорі, що звуться кометами, або мітлами чи віхами. Ком. І. 50.
Словник української мови Грінченка