Значення в інших словниках
-
компетентний —
компете́нтний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
компетентний —
(знавець) обізна-ний, тямущий; (майстер) кваліфікований; (урядовець) повноправний, повноважний, повновладний.
Словник синонімів Караванського
-
компетентний —
[компеитентнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і
Орфоепічний словник української мови
-
компетентний —
-а, -е. 1》 Який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий. || Який ґрунтується на знанні; кваліфікований (у 2 знач.). 2》 Який має певні повноваження; повноправний, повновладний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
компетентний —
1. тямучий, обізнаний, досвідчений, майстер, див. експерт, спеціяліст 2. управнений, уповноважений, узаконений
Словник чужослів Павло Штепа
-
компетентний —
КОМПЕТЕ́НТНИЙ, а, е. 1. Який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий. – Я довідався про це від компетентної особи (І. Франко); Тепер вряди-годи з'являються в пресі статті компетентних ..
Словник української мови у 20 томах
-
компетентний —
компете́нтний [від лат. competens (competentis) – належний, відповідний] 1. Досвідчений у певній галузі, якомусь питанні. 2. Повноважний, повноправний у розв язанні якоїсь справи.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
компетентний —
КОМПЕТЕ́НТНИЙ, а, е. 1. Який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий. — Я довідався про це від компетентної особи (Фр.
Словник української мови в 11 томах
-
компетентний —
рос. компетентный належний, відповідний) — 1. Досвідчений, обізнаний у проблемі, професії, певному питанні. 2. Наділений правом, повноважний, повноправний здійснювати пенні операції, приймати рішення.
Eкономічна енциклопедія