компетентний
КОМПЕТЕ́НТНИЙ, а, е.
1. Який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий.
– Я довідався про це від компетентної особи (І. Франко);
Тепер вряди-годи з'являються в пресі статті компетентних .. юристів про те, що підсудного не можна вважати за винного до кінця судового процесу (Б. Антоненко-Давидович);
В галузі хімії Хінчінбрук вважав себе досить компетентним (М. Дашкієв);
Борис Савович виявився досить компетентним у ділах виноградарських, він з півслова вхоплював те, про що йшлося (О. Гончар);
З'ясування деталей у компетентного фахівця, яким був Смирнов, Маріка відклала на потім (О. Авраменко);
// Який ґрунтується на знанні; кваліфікований (у 2 знач.).
[Микола:] Дякую .. за компетентну допомогу (І. Микитенко);
Реставровані роботи потребували компетентної думки знавців від штуки, тобто мистецтва. І тому зверталися по допомогу до музею (із журн.).
2. Який має певні повноваження; повноправний, повновладний.
Лікар Нен-Сагор віддав на суд компетентних і високих зборів своїх колег плоди всієї своєї .. діяльності (Ю. Смолич);
Право встановлюється не більшістю або усіма вірними, а тільки єдністю думок компетентних, офіційно уповноважених на це осіб (з навч. літ.);
// у знач. пред.
Європейський суд компетентний приймати скарги лише на ті держави, які є безпосередньо державами-учасницями Конвенції (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)