компетентний
КОМПЕТЕ́НТНИЙ, а, е.
1. Який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий.
— Я довідався про це від компетентної особи (Фр., VI, 1951, 265);
— Я не почуваю себе настільки компетентним в іригації, щоб братися за розробку проекту в усіх технічних подробицях (Гончар, Таврія.., 1957, 171);
// Який грунтується на знанні; кваліфікований (у 2 знач.).
[Микола:] Дякую.. за компетентну допомогу (Мик., І, 1957, 4, 4);
Компетентна думка.
2. Який має певні повноваження; повноправний, повновладний.
Лікар Нен-Сагор віддав на суд компетентних і високих зборів своїх колег плоди всієї своєї.. діяльності (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 269).
Словник української мови (СУМ-11)