1. Словник української мови в 11 томах

компетентний

КОМПЕТЕ́НТНИЙ, а, е.

1. Який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий.

— Я довідався про це від компетентної особи (Фр., VI, 1951, 265);

— Я не почуваю себе настільки компетентним в іригації, щоб братися за розробку проекту в усіх технічних подробицях (Гончар, Таврія.., 1957, 171);

// Який грунтується на знанні; кваліфікований (у 2 знач.).

[Микола:] Дякую.. за компетентну допомогу (Мик., І, 1957, 4, 4);

Компетентна думка.

2. Який має певні повноваження; повноправний, повновладний.

Лікар Нен-Сагор віддав на суд компетентних і високих зборів своїх колег плоди всієї своєї.. діяльності (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 269).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. компетентний — компете́нтний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. компетентний — (знавець) обізна-ний, тямущий; (майстер) кваліфікований; (урядовець) повноправний, повноважний, повновладний. Словник синонімів Караванського
  3. компетентний — [компеитентнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  4. компетентний — -а, -е. 1》 Який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий. || Який ґрунтується на знанні; кваліфікований (у 2 знач.). 2》 Який має певні повноваження; повноправний, повновладний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. компетентний — 1. тямучий, обізнаний, досвідчений, майстер, див. експерт, спеціяліст 2. управнений, уповноважений, узаконений Словник чужослів Павло Штепа
  6. компетентний — КОМПЕТЕ́НТНИЙ, а, е. 1. Який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий. – Я довідався про це від компетентної особи (І. Франко); Тепер вряди-годи з'являються в пресі статті компетентних .. Словник української мови у 20 томах
  7. компетентний — компете́нтний [від лат. competens (competentis) – належний, відповідний] 1. Досвідчений у певній галузі, якомусь питанні. 2. Повноважний, повноправний у розв язанні якоїсь справи. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. компетентний — Компете́нтний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. компетентний — рос. компетентный належний, відповідний) — 1. Досвідчений, обізнаний у проблемі, професії, певному питанні. 2. Наділений правом, повноважний, повноправний здійснювати пенні операції, приймати рішення. Eкономічна енциклопедія