компетентний

рос. компетентный

належний, відповідний) — 1. Досвідчений, обізнаний у проблемі, професії, певному питанні. 2. Наділений правом, повноважний, повноправний здійснювати пенні операції, приймати рішення.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. компетентний — Компете́нтний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. компетентний — компете́нтний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. компетентний — 1. тямучий, обізнаний, досвідчений, майстер, див. експерт, спеціяліст 2. управнений, уповноважений, узаконений Словник чужослів Павло Штепа
  4. компетентний — компете́нтний [від лат. competens (competentis) – належний, відповідний] 1. Досвідчений у певній галузі, якомусь питанні. 2. Повноважний, повноправний у розв язанні якоїсь справи. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. компетентний — КОМПЕТЕ́НТНИЙ, а, е. 1. Який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий. — Я довідався про це від компетентної особи (Фр. Словник української мови в 11 томах
  6. компетентний — [компеитентнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  7. компетентний — (знавець) обізна-ний, тямущий; (майстер) кваліфікований; (урядовець) повноправний, повноважний, повновладний. Словник синонімів Караванського
  8. компетентний — КОМПЕТЕ́НТНИЙ, а, е. 1. Який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий. – Я довідався про це від компетентної особи (І. Франко); Тепер вряди-годи з'являються в пресі статті компетентних .. Словник української мови у 20 томах
  9. компетентний — -а, -е. 1》 Який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий. || Який ґрунтується на знанні; кваліфікований (у 2 знач.). 2》 Який має певні повноваження; повноправний, повновладний. Великий тлумачний словник сучасної мови