компетентний
КОМПЕТЕ́НТНИЙ, а, е.
1. Який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий.
– Я довідався про це від компетентної особи (І. Франко);
Тепер вряди-годи з'являються в пресі статті компетентних .. юристів про те, що підсудного не можна вважати за винного до кінця судового процесу (Б. Антоненко-Давидович);
В галузі хімії Хінчінбрук вважав себе досить компетентним (М. Дашкієв);
Борис Савович виявився досить компетентним у ділах виноградарських, він з півслова вхоплював те, про що йшлося (О. Гончар);
З'ясування деталей у компетентного фахівця, яким був Смирнов, Маріка відклала на потім (О. Авраменко);
// Який ґрунтується на знанні; кваліфікований (у 2 знач.).
[Микола:] Дякую .. за компетентну допомогу (І. Микитенко);
Реставровані роботи потребували компетентної думки знавців від штуки, тобто мистецтва. І тому зверталися по допомогу до музею (із журн.).
2. Який має певні повноваження; повноправний, повновладний.
Лікар Нен-Сагор віддав на суд компетентних і високих зборів своїх колег плоди всієї своєї .. діяльності (Ю. Смолич);
Право встановлюється не більшістю або усіма вірними, а тільки єдністю думок компетентних, офіційно уповноважених на це осіб (з навч. літ.);
// у знач. пред.
Європейський суд компетентний приймати скарги лише на ті держави, які є безпосередньо державами-учасницями Конвенції (із журн.).
Значення в інших словниках
- компетентний — компете́нтний прикметник Орфографічний словник української мови
- компетентний — (знавець) обізна-ний, тямущий; (майстер) кваліфікований; (урядовець) повноправний, повноважний, повновладний. Словник синонімів Караванського
- компетентний — [компеитентнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- компетентний — -а, -е. 1》 Який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий. || Який ґрунтується на знанні; кваліфікований (у 2 знач.). 2》 Який має певні повноваження; повноправний, повновладний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- компетентний — 1. тямучий, обізнаний, досвідчений, майстер, див. експерт, спеціяліст 2. управнений, уповноважений, узаконений Словник чужослів Павло Штепа
- компетентний — компете́нтний [від лат. competens (competentis) – належний, відповідний] 1. Досвідчений у певній галузі, якомусь питанні. 2. Повноважний, повноправний у розв язанні якоїсь справи. Словник іншомовних слів Мельничука
- компетентний — Компете́нтний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- компетентний — КОМПЕТЕ́НТНИЙ, а, е. 1. Який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий. — Я довідався про це від компетентної особи (Фр. Словник української мови в 11 томах
- компетентний — рос. компетентный належний, відповідний) — 1. Досвідчений, обізнаний у проблемі, професії, певному питанні. 2. Наділений правом, повноважний, повноправний здійснювати пенні операції, приймати рішення. Eкономічна енциклопедія