компонувати —
Компоновать — put together — zusammenstellen — складати щось ціле з якихось окремих частин. Напр., компонування електрообладнання в шахтах тощо.
Гірничий енциклопедичний словник
компонувати —
-ую, -уєш, недок., перех. 1》 книжн. Складати з окремих частин що-небудь ціле. 2》 Створювати композицію картини, мелодію тощо. || заст. Писати вірші тощо. 3》 розм. Те саме, що вигадувати I 1). || Мати намір зробити щось; задумувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
компонувати —
КОМПОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що. 1. книжн. Складати з окремих частин що-небудь ціле. Послідовно компонувати номер газети полегшує врахування навантаження її сторінок, колонок (з навч. літ.
Словник української мови у 20 томах
компонувати —
компонува́ти (від лат. compono – складаю) складати щось ціле з якихось окремих частин.
Словник іншомовних слів Мельничука
компонувати —
ПИСА́ТИ (літературний, науковий, музичний і т. ін. твір); СТВО́РЮВАТИ, ТВОРИ́ТИ уроч. (перев. літературний або музичний твір); СПИ́СУВАТИ розм. (втілювати свої задуми у літературний, музичний твір); СКЛАДА́ТИ (перев.
Словник синонімів української мови
компонувати —
КОМПОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. книжн. Складати з окремих частин що-небудь ціле. Компонувати черговий номер часопису. 2. Створювати композицію картини, мелодію тощо. Дід і співав, і компонував пісні й думки (Стор.
Словник української мови в 11 томах
компонувати —
Компонува́ти, -ну́ю, -єш гл. 1) Составлять, сочинять. Отой дід і співав, і компонував пісні й думки. Стор. Дуже письменний був і вірші компонував. Стор. 2) Выдумывать, интриговать. Пане осауле полковий, побійся Бога! Мені здається, що ти щось недобре на нашого пана полковника компонуєш. К. ЧР. 323.
Словник української мови Грінченка