компонувати
КОМПОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що.
1. книжн. Складати з окремих частин що-небудь ціле.
Послідовно компонувати номер газети полегшує врахування навантаження її сторінок, колонок (з навч. літ.);
Компонувати мозаїку, велике панно можуть тільки вмілі майстри, які бачать її цілісність в окремих частинках (із журн.).
2. Створювати композицію картини, мелодію і т. ін.
Дід і співав, і компонував пісні й думки (О. Стороженко);
– Тема цікава, що й казати, – відповів Ломов. Він уже почав навіть компонувати картину, уже уявляв деякі деталі її (В. Гжицький);
Я вальса власного якраз компонував (М. Рильський);
Олекса вуглем компонував нову картину (Р. Андріяшик);
Для того, щоб компонувати кадр, необхідно правильно будувати композицію, уникати дисбалансу між частинами фото, не допускати переважування однієї його частини (з навч. літ.);
// заст. Писати художні твори, перев. вірші.
Балабуха .. записував часом свої думки, свої погляди, навіть компонував вірші (І. Нечуй-Левицький);
Вільде компонує свої “Метелики” технікою записника, мемуарним ладом (Б.-І. Антонич);
– Наш поет, здається, саме зараз компонує в голові чергову поемку, – вколов Юрка дель Кампо (Ю. Андрухович);
Емі Тан компонує роман за законами китайської головоломки (О. Забужко).
3. розм. Те саме, що вига́дувати¹ 1.
Тут думу довгую держали, І всяк компонував своє (І. Котляревський);
Іван Франко почав компонувати свого “Лиса Микиту”, радився з М. Коріневичем (із журн.);
// Мати намір зробити щось недобре; задумувати.
– А я начитала, що як виросте той Ґонта, Все наше пропало. Так от бачите, сестриці, Що тут компонують! На катів та на все добре Кайдани готують! (Т. Шевченко);
– Мені здається, що ти щось недобре на нашого пана полковника компонуєш (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)