компонування
КОМПОНУВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. компонува́ти 1, 2.
Людина неспроможна продумати всі можливі варіанти компонування деталей (із журн.);
Арістотель .. зі звісних йому грецьких літературних творів висновував правила, які буцімто кермували поетами при компонуванню тих творів (І. Франко);
В прийомах компонування роману .. я використовував якнайширше всі жанри публіцистики (Ю. Смолич).
2. Те саме, що компози́ція 1.
Сам Віктор до світанку не міг заснути. Його надило компонування слів і образів (Олекса Ізарський);
Житловий масив “Виноградар” у Києві є оригінальним за компонуванням і декоративно-кольоровим вирішенням (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)