компонуватися
КОМПОНУВА́ТИСЯ, у́ється, недок., книжн.
Пас. до компонува́ти.
Інтер'єр храму компонується за живописним принципом: у його внутрішній простір включаються лоджії над притворами або відкриті отвори внутрішніх галерей (з наук. літ.);
У зв'язаному тексті речення компонуються так, що кожне наступне виходить з тієї інформації, яка в попередньому була ядром висловлення (з навч. літ.);
Коли б іще під сю заверюху [завірюху] сам Тетеря не переліз через Дніпро; бо в них з ляхами щось таке вже компонується (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)