компонувати

компонува́ти

-ую, -уєш, недок., перех.

1》 книжн. Складати з окремих частин що-небудь ціле.

2》 Створювати композицію картини, мелодію тощо.

|| заст. Писати вірші тощо.

3》 розм. Те саме, що вигадувати I 1).

|| Мати намір зробити щось; задумувати.

Значення в інших словниках

1. компонувати — компонува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. компонувати — Творити, складати, укладати; (з чужих творів) компілювати; (вірші) писати; док. СКОМПОНУВАТИ, жм. зладити, зліпити.  Словник синонімів Караванського
3. компонувати — Компоновать — put together — zusammenstellen — складати щось ціле з якихось окремих частин. Напр., компонування електрообладнання в шахтах тощо.  Гірничий енциклопедичний словник
4. компонувати — Складати, скласти, поскладати, укладати, укласти, повкладати, писати, написати, записувати, записати, позаписувати, описувати, описати, поописувати, випрацьовувати, випрацювати, повипрацьовувати, винаходити, винайти, повинаходити  Словник чужослів Павло Штепа
5. компонувати — КОМПОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що. 1. книжн. Складати з окремих частин що-небудь ціле. Послідовно компонувати номер газети полегшує врахування навантаження її сторінок, колонок (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
6. компонувати — компонува́ти (від лат. compono – складаю) складати щось ціле з якихось окремих частин.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. компонувати — ПИСА́ТИ (літературний, науковий, музичний і т. ін. твір); СТВО́РЮВАТИ, ТВОРИ́ТИ уроч. (перев. літературний або музичний твір); СПИ́СУВАТИ розм. (втілювати свої задуми у літературний, музичний твір); СКЛАДА́ТИ (перев.  Словник синонімів української мови
8. компонувати — Компонува́ти, -ну́ю, -ну́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. компонувати — КОМПОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. книжн. Складати з окремих частин що-небудь ціле. Компонувати черговий номер часопису. 2. Створювати композицію картини, мелодію тощо. Дід і співав, і компонував пісні й думки (Стор.  Словник української мови в 11 томах
10. компонувати — Компонува́ти, -ну́ю, -єш гл. 1) Составлять, сочинять. Отой дід і співав, і компонував пісні й думки. Стор. Дуже письменний був і вірші компонував. Стор. 2) Выдумывать, интриговать. Пане осауле полковий, побійся Бога! Мені здається, що ти щось недобре на нашого пана полковника компонуєш. К. ЧР. 323.  Словник української мови Грінченка