конструктивізм —
конструктиві́зм іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
конструктивізм —
-у, ч. 1》 Один із найпоширеніших напрямів (перев. західноєвропейської) архітектури початку 20 ст., пов'язаний із застосуванням індустріальної техніки, будівельних матеріалів і конструкцій; заперечував архітектурну спадщину, роль національних традицій.
Великий тлумачний словник сучасної мови
конструктивізм —
КОНСТРУКТИВІ́ЗМ, у, ч. 1. Поширений на початку XX ст. напрям в архітектурі, мистецтві та літературі, заснований на зближенні з досягненнями науки й техніки, практикою індустріального побуту.
Словник української мови у 20 томах
конструктивізм —
• конструктивізм (від лат. constructio — побудова) у літературі — авангардистський стильовий напрям у рос. та укр. л-рах 10 — 30-х pp. 20 ст. Виникнення його пов'язане з К. у вітчизн. та зарубіж. мист-ві й архітектурі, з розвитком індустріальної культури.
Українська літературна енциклопедія
конструктивізм —
конструктиві́зм (від лат. constructio – побудова) естетичний напрям, що виник на початку 20 ст. В архітектурі конструктивізм обстоює раціональну доцільність, економність, лаконізм у засобах виразу. Прагнучи поєднати мистецьку творчість з виробництвом...
Словник іншомовних слів Мельничука
конструктивізм —
КОНСТРУКТИВІ́ЗМ, у, ч. 1. Один із найпоширеніших напрямів (переважно західноєвропейської) архітектури початку XX ст., пов’язаний із застосуванням індустріальної техніки, будівельних матеріалів і конструкцій; заперечував архітектурну спадщину...
Словник української мови в 11 томах