конструктивізм

конструктиві́зм

-у, ч.

1》 Один із найпоширеніших напрямів (перев. західноєвропейської) архітектури початку 20 ст., пов'язаний із застосуванням індустріальної техніки, будівельних матеріалів і конструкцій; заперечував архітектурну спадщину, роль національних традицій.

2》 В образотворчому мистецтві та літературі початку 20 ст. – формалістична течія, що заперечувала ідейний зміст мистецтва й підмінювала художній образ абстракцією.

Значення в інших словниках

1. конструктивізм — конструктиві́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. конструктивізм — КОНСТРУКТИВІ́ЗМ, у, ч. 1. Поширений на початку XX ст. напрям в архітектурі, мистецтві та літературі, заснований на зближенні з досягненнями науки й техніки, практикою індустріального побуту.  Словник української мови у 20 томах
3. конструктивізм — • конструктивізм (від лат. constructio — побудова) у літературі — авангардистський стильовий напрям у рос. та укр. л-рах 10 — 30-х pp. 20 ст. Виникнення його пов'язане з К. у вітчизн. та зарубіж. мист-ві й архітектурі, з розвитком індустріальної культури.  Українська літературна енциклопедія
4. конструктивізм — конструктиві́зм (від лат. constructio – побудова) естетичний напрям, що виник на початку 20 ст. В архітектурі конструктивізм обстоює раціональну доцільність, економність, лаконізм у засобах виразу. Прагнучи поєднати мистецьку творчість з виробництвом...  Словник іншомовних слів Мельничука
5. конструктивізм — Конструктиві́зм, -му, -мові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. конструктивізм — КОНСТРУКТИВІ́ЗМ, у, ч. 1. Один із найпоширеніших напрямів (переважно західноєвропейської) архітектури початку XX ст., пов’язаний із застосуванням індустріальної техніки, будівельних матеріалів і конструкцій; заперечував архітектурну спадщину...  Словник української мови в 11 томах