Словник української мови у 20 томах

конструктивізм

КОНСТРУКТИВІ́ЗМ, у, ч.

1. Поширений на початку XX ст. напрям в архітектурі, мистецтві та літературі, заснований на зближенні з досягненнями науки й техніки, практикою індустріального побуту.

Мистецькою ідеєю футуризму є рух, кубізму – первісні спрощені, отже геометричні обриси реальних предметів (праформа дійсності), конструктивізму чи супрематизму – гармонія (“ліризм”) чистих геометричних зразків (Б. Антоненко-Давидович);

В архітектурі конструктивізм обстоює раціональну доцільність, економність, лаконізм у засобах вираження (з наук. літ.);

Ставши кращою спорудою країни часів конструктивізму, Будинок Держпрому в Харкові був тривалий час взірцем творчого пошуку в архітектурі (з наук.-попул. літ.);

Театр на Троїцькій горі – шедевр конструктивізму, нагадування про епоху 1920–1930-х років (із журн.).

2. Те саме, що конструкти́вність.

Конструктивізм і відкритість у питаннях боротьби з тероризмом передбачають консолідацію провідних держав, відповідальних за долі людей, що населяють нашу планету (з наук. літ.);

Електоральний тиск на депутатський корпус наростає, і це плідно впливає на почуття відповідальності та конструктивізм у законотворчій роботі парламенту (із журн.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. конструктивізм — конструктиві́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. конструктивізм — -у, ч. 1》 Один із найпоширеніших напрямів (перев. західноєвропейської) архітектури початку 20 ст., пов'язаний із застосуванням індустріальної техніки, будівельних матеріалів і конструкцій; заперечував архітектурну спадщину, роль національних традицій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. конструктивізм — • конструктивізм (від лат. constructio — побудова) у літературі — авангардистський стильовий напрям у рос. та укр. л-рах 10 — 30-х pp. 20 ст. Виникнення його пов'язане з К. у вітчизн. та зарубіж. мист-ві й архітектурі, з розвитком індустріальної культури.  Українська літературна енциклопедія
  4. конструктивізм — конструктиві́зм (від лат. constructio – побудова) естетичний напрям, що виник на початку 20 ст. В архітектурі конструктивізм обстоює раціональну доцільність, економність, лаконізм у засобах виразу. Прагнучи поєднати мистецьку творчість з виробництвом...  Словник іншомовних слів Мельничука
  5. конструктивізм — Конструктиві́зм, -му, -мові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. конструктивізм — КОНСТРУКТИВІ́ЗМ, у, ч. 1. Один із найпоширеніших напрямів (переважно західноєвропейської) архітектури початку XX ст., пов’язаний із застосуванням індустріальної техніки, будівельних матеріалів і конструкцій; заперечував архітектурну спадщину...  Словник української мови в 11 томах