контральто —
контра́льто 1 іменник чоловічого або середнього роду голос контра́льто 2 іменник жіночого роду, істота співачка
Орфографічний словник української мови
контральто —
невідм., с. і ч. Найнижчий жіночий голос.
Великий тлумачний словник сучасної мови
контральто —
(іт. contralto) — найнижчий жіночий голос густого, соковитого тембру, з діапазоном від g до g2(a2). Серед партій для такого голосу — Кончаківна з опери 'Князь Ігор' О.Бородіна, Ольга з опери 'Євгеній Онєгін' П.Чайковського.
Словник-довідник музичних термінів
контральто —
КОНТРА́ЛЬТО, невідм. 1. с. Найнижчий жіночий голос. Спокійна й бадьора, Олена Петрівна почала .. арифметику. Під впливом її оксамитного контральто обісмілилися й дівчата (Дніпрова Чайка)...
Словник української мови у 20 томах
контральто —
контра́льто (італ. contralto) найнижчий за звучанням жіночий голос.
Словник іншомовних слів Мельничука
контральто —
КОНТРА́ЛЬТО, невідм., с. і ч. Найнижчий жіночий голос. Дама голосно з ним розмовляла по-французьки грубим контральто (Л. Укр., III, 1952, 621); З грубих голосів виривається., молодий приємний контральто (Вас., І, 1959, 341); Горпина дужим контральто заспівала пісню (Ю. Янов., Мир, 1956, 272).
Словник української мови в 11 томах