контральто

КОНТРА́ЛЬТО, невідм., с. і ч. Найнижчий жіночий голос.

Дама голосно з ним розмовляла по-французьки грубим контральто (Л. Укр., III, 1952, 621);

З грубих голосів виривається., молодий приємний контральто (Вас., І, 1959, 341);

Горпина дужим контральто заспівала пісню (Ю. Янов., Мир, 1956, 272).

Значення в інших словниках

1. контральто — контра́льто 1 іменник чоловічого або середнього роду голос контра́льто 2 іменник жіночого роду, істота співачка  Орфографічний словник української мови
2. контральто — невідм., с. і ч. Найнижчий жіночий голос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. контральто — (іт. contralto) — найнижчий жіночий голос густого, соковитого тембру, з діапазоном від g до g2(a2). Серед партій для такого голосу — Кончаківна з опери 'Князь Ігор' О.Бородіна, Ольга з опери 'Євгеній Онєгін' П.Чайковського.  Словник-довідник музичних термінів
4. контральто — КОНТРА́ЛЬТО, невідм. 1. с. Найнижчий жіночий голос. Спокійна й бадьора, Олена Петрівна почала .. арифметику. Під впливом її оксамитного контральто обісмілилися й дівчата (Дніпрова Чайка)...  Словник української мови у 20 томах
5. контральто — контра́льто (італ. contralto) найнижчий за звучанням жіночий голос.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. контральто — Контра́льто, -та; -ра́льта, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)