контральто

КОНТРА́ЛЬТО, невідм.

1. с. Найнижчий жіночий голос.

Спокійна й бадьора, Олена Петрівна почала .. арифметику. Під впливом її оксамитного контральто обісмілилися й дівчата (Дніпрова Чайка);

Дама голосно з ним розмовляла по-французьки грубим контральто (Леся Українка);

З грубих голосів виривається .. молодий приємний контральто (С. Васильченко);

Горпина дужим контральто заспівала пісню (Ю. Яновський);

* Образно. Раптом десь ізнизу, збоку, несміло, самотньо бенькає ніжне контральто вечірнього дзвона (В. Винниченко).

2. ж. Співачка з таким голосом.

Пливли згадки про модних тенорів і баритонів, сопрано і контральто, критики модних опер і оперових будинків, вирази ентузіазму до голосів і для співацьких гонорарів (М. Грушевський);

// Жінка, що має такий голос.

Контральто виконувала на сцені українські народні пісні (з газ.).

Значення в інших словниках

1. контральто — контра́льто 1 іменник чоловічого або середнього роду голос контра́льто 2 іменник жіночого роду, істота співачка  Орфографічний словник української мови
2. контральто — невідм., с. і ч. Найнижчий жіночий голос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. контральто — (іт. contralto) — найнижчий жіночий голос густого, соковитого тембру, з діапазоном від g до g2(a2). Серед партій для такого голосу — Кончаківна з опери 'Князь Ігор' О.Бородіна, Ольга з опери 'Євгеній Онєгін' П.Чайковського.  Словник-довідник музичних термінів
4. контральто — контра́льто (італ. contralto) найнижчий за звучанням жіночий голос.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. контральто — Контра́льто, -та; -ра́льта, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. контральто — КОНТРА́ЛЬТО, невідм., с. і ч. Найнижчий жіночий голос. Дама голосно з ним розмовляла по-французьки грубим контральто (Л. Укр., III, 1952, 621); З грубих голосів виривається., молодий приємний контральто (Вас., І, 1959, 341); Горпина дужим контральто заспівала пісню (Ю. Янов., Мир, 1956, 272).  Словник української мови в 11 томах