Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

конячий

Коня́чий, -ча, -че; -чі, -чих

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. конячий — коня́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. конячий — -а, -е. Прикм. до кінь, коняка; кінський. || Такий, як у коня. Коняча доза — дуже велика доза.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. конячий — КОНЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до кінь, коня́ка; кінський. Раптом щось дихнуло в лице мені гарячим, і перед самим своїм носом я бачу конячі голови (С. Васильченко); – Не можу переносити запаху конячого поту (Б.  Словник української мови у 20 томах
  4. конячий — коня́ча до́за, жарт. Велика порція (перев. про ліки). В ті часи (у ХVI ст.) аж до XVIII ст. ліки прописувались справді в конячих дозах — у 20–60 разів більших, ніж тепер (З журналу).  Фразеологічний словник української мови
  5. конячий — КІ́НСЬКИЙ (пов'язаний з конем, кіньми); КОНЯ́ЧИЙ (належний, характерний коневі); КІ́ННИЙ (якому надають руху коні; пов'язаний з їздою на конях). Гусари чванились один перед одним дорогими баскими кіньми та кінською збруєю (І.  Словник синонімів української мови
  6. конячий — КОНЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до кінь, коня́ка; кінський. Раптом щось дихнуло в лице мені гарячим, і перед самим своїм носом я бачу конячі голови (Вас., Вибр.  Словник української мови в 11 томах