конячий

КІ́НСЬКИЙ (пов'язаний з конем, кіньми); КОНЯ́ЧИЙ (належний, характерний коневі); КІ́ННИЙ (якому надають руху коні; пов'язаний з їздою на конях). Гусари чванились один перед одним дорогими баскими кіньми та кінською збруєю (І. Нечуй-Левицький); З вулиці почувся кінський тупіт (М. Трублаїні); Павло, повісивши на конячі морди шаньки з вівсом, підійшов до гурту односельчан (Григорій Тютюнник); Липтака наздогнала порожня кінна підвода (М. Томчаній).

Значення в інших словниках

1. конячий — коня́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. конячий — -а, -е. Прикм. до кінь, коняка; кінський. || Такий, як у коня. Коняча доза — дуже велика доза.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. конячий — КОНЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до кінь, коня́ка; кінський. Раптом щось дихнуло в лице мені гарячим, і перед самим своїм носом я бачу конячі голови (С. Васильченко); – Не можу переносити запаху конячого поту (Б.  Словник української мови у 20 томах
4. конячий — коня́ча до́за, жарт. Велика порція (перев. про ліки). В ті часи (у ХVI ст.) аж до XVIII ст. ліки прописувались справді в конячих дозах — у 20–60 разів більших, ніж тепер (З журналу).  Фразеологічний словник української мови
5. конячий — Коня́чий, -ча, -че; -чі, -чих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. конячий — КОНЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до кінь, коня́ка; кінський. Раптом щось дихнуло в лице мені гарячим, і перед самим своїм носом я бачу конячі голови (Вас., Вибр.  Словник української мови в 11 томах