Словник української мови у 20 томах

конячий

КОНЯ́ЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до кінь, коня́ка; кінський.

Раптом щось дихнуло в лице мені гарячим, і перед самим своїм носом я бачу конячі голови (С. Васильченко);

– Не можу переносити запаху конячого поту (Б. Антоненко-Давидович);

Вершники вловили конячий біг, повернули на гамір бою (Іван Ле);

– З Лугу єсте? – З Лугу, – відповів йому кремезний козак із довгим копієм [списом], до якого був прив'язаний густий чорний конячий хвіст (І. Білик);

Стасьо .. попестив рукою мудрий конячий писок (Ю. Андрухович);

// Такий, як у коня.

– Волячими нервами, конячими носами не почутиш цих тонких, делікатних пахощів (І. Нечуй-Левицький);

Сам він – черговий – мав несимпатичну, конячу щелепу, білі вії й червоні (від безсоння чи від пияцтва) очі (І. Багряний);

Гайдук закрутив рукою верхні вуса й пропустив крізь зуби щось схоже на коняче іржання (М. Садовський, пер. з тв. М. Гоголя).

2. у знач. ім. коня́чі, чих, мн. Родина ссавців ряду непарнокопитих.

Родина конячих містить один нині існуючий рід – коні, а також декілька десятків вимерлих родів (з наук.-попул. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. конячий — коня́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. конячий — -а, -е. Прикм. до кінь, коняка; кінський. || Такий, як у коня. Коняча доза — дуже велика доза.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. конячий — коня́ча до́за, жарт. Велика порція (перев. про ліки). В ті часи (у ХVI ст.) аж до XVIII ст. ліки прописувались справді в конячих дозах — у 20–60 разів більших, ніж тепер (З журналу).  Фразеологічний словник української мови
  4. конячий — КІ́НСЬКИЙ (пов'язаний з конем, кіньми); КОНЯ́ЧИЙ (належний, характерний коневі); КІ́ННИЙ (якому надають руху коні; пов'язаний з їздою на конях). Гусари чванились один перед одним дорогими баскими кіньми та кінською збруєю (І.  Словник синонімів української мови
  5. конячий — Коня́чий, -ча, -че; -чі, -чих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. конячий — КОНЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до кінь, коня́ка; кінський. Раптом щось дихнуло в лице мені гарячим, і перед самим своїм носом я бачу конячі голови (Вас., Вибр.  Словник української мови в 11 томах