Значення в інших словниках
-
корелятивний —
кореляти́вний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
корелятивний —
КОРЕЛЯТИВНИЙ – КОРЕЛЯЦІЙНИЙ Корелятивний, книжн. Який перебуває у взаємній залежності; співвідносний: корелятивні зміни, корелятивні поняття. Кореляційний, книжн. Який стосується кореляції: кореляційна залежність.
Літературне слововживання
-
корелятивний —
Коррелятивный — correlative — korrelativ — співвідносний, взаємнозумовлений.
Гірничий енциклопедичний словник
-
корелятивний —
-а, -е, книжн. Який перебуває у взаємній залежності, у взаємному зв'язку; співвідносний. Корелятивні зміни. Корелятивні поняття.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
корелятивний —
Сучинний, взаємодійний
Словник чужослів Павло Штепа
-
корелятивний —
КОРЕЛЯТИ́ВНИЙ, а, е. Стос. до корелята, пов'язаний з ним. – Але ж так звана сьома корелятивна алель існує лише в нашій уяві, гіпотетично (О.
Словник української мови у 20 томах
-
корелятивний —
кореляти́вний (від ко... і лат. relatus – віднесений) співвідносний, взаємно зумовлений.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
корелятивний —
СПІВВІДНО́СНИЙ (який перебуває у взаємній залежності, взаємному зв'язку), ВІДПОВІ́ДНИЙ, КОРЕЛЯТИ́ВНИЙ книжн., КОРЕЛЯЦІ́ЙНИЙ книжн. Співвідносні поняття; Співвідносні величини.
Словник синонімів української мови
-
корелятивний —
КОРЕЛЯТИ́ВНИЙ, а, е, книжн. Який перебував у взаємній залежності, у взаємному зв’язку; співвідносний. Корелятивні зміни; Корелятивні поняття.
Словник української мови в 11 томах