корелятивний

КОРЕЛЯТИВНИЙ – КОРЕЛЯЦІЙНИЙ

Корелятивний, книжн. Який перебуває у взаємній залежності; співвідносний: корелятивні зміни, корелятивні поняття.

Кореляційний, книжн. Який стосується кореляції: кореляційна залежність.

Значення в інших словниках

1. корелятивний — кореляти́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. корелятивний — Коррелятивный — correlative — korrelativ — співвідносний, взаємнозумовлений.  Гірничий енциклопедичний словник
3. корелятивний — -а, -е, книжн. Який перебуває у взаємній залежності, у взаємному зв'язку; співвідносний. Корелятивні зміни. Корелятивні поняття.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. корелятивний — Сучинний, взаємодійний  Словник чужослів Павло Штепа
5. корелятивний — КОРЕЛЯТИ́ВНИЙ, а, е. Стос. до корелята, пов'язаний з ним. – Але ж так звана сьома корелятивна алель існує лише в нашій уяві, гіпотетично (О.  Словник української мови у 20 томах
6. корелятивний — кореляти́вний (від ко... і лат. relatus – віднесений) співвідносний, взаємно зумовлений.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. корелятивний — СПІВВІДНО́СНИЙ (який перебуває у взаємній залежності, взаємному зв'язку), ВІДПОВІ́ДНИЙ, КОРЕЛЯТИ́ВНИЙ книжн., КОРЕЛЯЦІ́ЙНИЙ книжн. Співвідносні поняття; Співвідносні величини.  Словник синонімів української мови
8. корелятивний — Кореляти́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. корелятивний — КОРЕЛЯТИ́ВНИЙ, а, е, книжн. Який перебував у взаємній залежності, у взаємному зв’язку; співвідносний. Корелятивні зміни; Корелятивні поняття.  Словник української мови в 11 томах