корифей —
корифе́й іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
Корифей —
У старогрецькій трагедії – проводир, глава хору. Переносне значення слова "корифей": хтось видатний, провідна особа у певній галузі науки чи мистецтва; основоположник, засновник чогось.
Словник крилатих висловів
корифей —
-я, ч. 1》 У давногрецькій трагедії – керівник і заспівувач хору. 2》 Танцівник кордебалету, який виконує сольні партії. 3》 перен. Провідний, видатний діяч науки, мистецтва тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
корифей —
(від гр. koryphaios — голова) — 1. В давньогрецькому театрі — проводир хору в трагедії, що був посередником між хором та акторами, з якими вступав у безпосередній контакт. 2. Провідний артист кордебалету.
Словник-довідник музичних термінів
корифей —
КОРИФЕ́Й, я, ч. 1. У давньогрецькій трагедії – керівник і заспівувач хору. Коли хор скінчив співати, Меценат злегка кивнув головою корифеєві (Леся Українка). 2. рідко. Танцівник кордебалету, який виконує сольні партії.
Словник української мови у 20 томах
корифей —
корифе́й (від грец. κορυφαίος – вождь, ватажок) 1. У давньогрецькій трагедії керівник хору або заспівувач. 2. В сучасному розумінні – найвизначніший діяч у якійсь галузі науки, літератури, мистецтва.
Словник іншомовних слів Мельничука
корифей —
КОРИФЕ́Й, я, ч. 1. У старогрецькій трагедії — керівник і заспівувач хору. Коли хор скінчив співати, Меценат злегка кивнув головою корифеєві (Л. Укр., III, 1952, 447). 2. Танцівник кордебалету, який виконує сольні партії. 3. перен.
Словник української мови в 11 томах