Корифей

У старогрецькій трагедії – проводир, глава хору.

Переносне значення слова "корифей": хтось видатний, провідна особа у певній галузі науки чи мистецтва; основоположник, засновник чогось.

Значення в інших словниках

1. корифей — корифе́й іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. корифей — -я, ч. 1》 У давногрецькій трагедії – керівник і заспівувач хору. 2》 Танцівник кордебалету, який виконує сольні партії. 3》 перен. Провідний, видатний діяч науки, мистецтва тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. корифей — (від гр. koryphaios — голова) — 1. В давньогрецькому театрі — проводир хору в трагедії, що був посередником між хором та акторами, з якими вступав у безпосередній контакт. 2. Провідний артист кордебалету.  Словник-довідник музичних термінів
4. корифей — КОРИФЕ́Й, я, ч. 1. У давньогрецькій трагедії – керівник і заспівувач хору. Коли хор скінчив співати, Меценат злегка кивнув головою корифеєві (Леся Українка). 2. рідко. Танцівник кордебалету, який виконує сольні партії.  Словник української мови у 20 томах
5. корифей — корифе́й (від грец. κορυφαίος – вождь, ватажок) 1. У давньогрецькій трагедії керівник хору або заспівувач. 2. В сучасному розумінні – найвизначніший діяч у якійсь галузі науки, літератури, мистецтва.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. корифей — Корифе́й, -фе́я, -фе́єві; -фе́ї, -фе́їв  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. корифей — КОРИФЕ́Й, я, ч. 1. У старогрецькій трагедії — керівник і заспівувач хору. Коли хор скінчив співати, Меценат злегка кивнув головою корифеєві (Л. Укр., III, 1952, 447). 2. Танцівник кордебалету, який виконує сольні партії. 3. перен.  Словник української мови в 11 томах